ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (друга міжнародна щорічна конференція)
Коминар Н.М.,
здобувач кафедри адміністративного права
Інституту права імені князя Володимира Великого МАУП
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН
Інформація, сама по собі, характеризується відсутністю у неї таких параметрів, як маса, розміри, енергетична ємність тощо, однак життя без цієї нематеріальної субстанції в природі існувати не може, оскільки її відсутність призвело б до загального хаосу. Досліди, проведені вченими щодо ізоляції органів чуття людини від навколишнього середовища показують, що інформаційний голод для живої істоти за своїми наслідками є не менш руйнівним, аніж голод фізичний.
Особливе місце інформація займає в соціальному суспільстві. В умовах реальних життєвих відносин між людьми інформація відображає найрізноманітніші сторони і форми їх взаємодії. Такі відносини носять моральний, політичний, національний, релігійний і правовий характер. Кожне суспільне відношення є складним і багатогранним явищем, яке включає елементи різних потреб людей, що супроводжуються відповідними інформаційними процесами. Вони реалізуються за рахунок використання відповідних інформаційних технологій, пов’язаних із створенням, збиранням, обробленням, накопиченням, зберіганням, пошуком, поширенням та наданням інформації. Інформаційні процеси, що лежать в основі зародження та реалізації всіх без винятку соціально значущих відносин у суспільстві, безумовно, носять правовий характер, тобто характер правовідносин. У теорії держави і права правові відносини розглядаються як відносини між людьми, врегульовані нормами права і обумовлені змістом економічних, політичних та інших суспільних відносин, або ж як суспільні відносини, що виникають на основі норм права, які породжують між їх суб’єктами взаємні права та обов’язки. Сама ж інформація, що наповнює зміст інформаційних процесів або дій (діяльності), вході яких реалізуються права і обов’язки учасників правовідносин, в окремих випадках може розглядатися не тільки як засіб їх відображення, але і як безпосередній об’єкт зазначених відносин. У цих випадках необхідно мовити про інформаційні відносини, пов’язані з врегулюванням прав і обов’язків їх учасників.
Статтею 10 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року визначено види інформації за змістом, а саме: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації [1].
Натомість, необхідно зауважити, що оскільки інформація є сьогодні надзвичайно об’ємним поняттям і охоплює усі без виключення сторони життя, саме тому вона все частіше пов’язується з уявленнями про безпеку. Всі аспекти безпеки особи, суспільства, держави, в свою чергу, все частіше визначаються тим, наскільки ефективно здійснюється захист інформації, інформаційних технологій, інформаційних ресурсів, інформаційних інтересів і тим, наскільки здатне захистити себе суспільство від шкідливої інформації та деструктивних інформаційних впливів [2].
Виходячи з фундаментальних якостей інформації та її значення в сучасному житті забезпечення інформаційної безпеки виступає в єдності трьох основних умов.
Перша – це наявність такої інформації, яка дозволяє розуміти сутність того, що відбувається, орієнтуватися в потоці подій і, головне – адекватно на них реагувати.
Друга – це захист життєво важливих інформаційних ресурсів і технологій, підтримка необхідного балансу між реальними загрозами і захищеністю інформаційної сфери.
Третя – це протидія і зовнішнім, і внутрішнім негативним і деструктивним інформаційним впливам, тієї шкідливої інформації, яка відображає високий рівень криміналізації суспільних відносин, екстремістські та націоналістичні устремління і загалом кримінальну субкультуру та ідеологію.
Як зазначається в Доктрині інформаційної безпеки України, застосування Російською Федерацією технологій гібридної війни проти України перетворило інформаційну сферу на ключову арену протиборства. Саме проти України Російська Федерація використовує найновіші інформаційні технології впливу на свідомість громадян, спрямовані на розпалювання національної і релігійної ворожнечі, пропаганду агресивної війни, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України.
Комплексний характер актуальних загроз національній безпеці в інформаційній сфері потребує визначення інноваційних підходів до формування системи захисту та розвитку інформаційного простору в умовах глобалізації та вільного обігу інформації [3].
Вказане вище дозволяє визначити завдання у сфері захисту інформації, що випливають з потреб усіх об’єктів інформаційної безпеки. До цих завдань необхідно віднести:
- запобігання загрозам інформаційної безпеки особи, суспільства і держави;
- локалізація протизаконних дій, пов’язаних з розкраданням, знищенням, модифікацією, спотворенням, копіюванням, блокуванням інформації, а також запобігання іншим формам незаконного втручання в інформаційні ресурси та інформаційні системи;
- забезпечення правового режиму документованої інформації як об’єкта власності;
- захист конституційних прав громадян на збереження особистої таємниці та конфіденційності персональних даних, що обробляються в інформаційних системах;
- збереження в недоторканності державної таємниці та конфіденційної інформації відповідно до чинного законодавства;
- забезпечення прав суб’єктів в інформаційних процесах, а також при розробці, виробництві та застосуванні інформаційних систем, технологій та засобів їх забезпечення.
Література:
- Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
- Ліпкан В.А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: навч. посібник / В.А. Ліпкан, Ю.Є. Максименко, В.М. Желіховський. – К.: КНТ, 2006. – 280 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека).
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» від 25 лютого 2017 року № 47/2017. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.president.gov.ua/documents/472017-21374].