ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Долинська М.С.

 доктор юридичних наук, професор

професор кафедри цивыльного права та процесу 

Національного університету «Львівська політехніка»

                                                             Навчально-науковий Інститут права, психології та інноваційної освіти

Нотаріуси Грузії та України займають досить вагоме місце в системі юрисдикційних органів кожної з вищевказаних держав.

Нотаріальні органи обох держав покликані захищати суб'єктивні права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, які звертаються до них за вчиненням нотаріальних дій.

Як в Грузії, так і в Україні, нотаріальна діяльність регулюється республіканським нотаріальним законодавством, зокрема, законом Грузії «Про нотаріат» від 4 грудня 2009 року[1] та законом України «Про нотаріат» від 9 вересня 1993 року [2].  

Сучасні грузинські та українські нотаріуси у процесу провадження нотаріальної діяльності щоденно використовують  різні електронні реєстри. 

Варто наголосити, що нотаріуси в обох державах повинні бути зареєстровані в електронному Реєстрі нотаріусів. 

Відповідно до частини другої статті 16 Закону Грузії «Про нотаріат», нотаріус після призначення на посаду в 2-місячний строк подає до Нотаріальної палатиі Грузії: службову печатку та зразок підпису, що засвідчений в порядку, встановленому законодавством Грузії,  документ, що засвідчує обов'язкове професійне страхування, а також документ про володіння / знаходження у власності нотаріального бюро, оснащеного відповідно до порядку, встановленого «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій», затвердженої наказом Міністра юстиції Грузії [1].

Отримавши вищевказані документи, Нотаріальна палата Грузії негайно, але не пізніше 5 робочих днів, здійснює реєстрацію нотаріуса в Реєстрі нотаріусів Грузії  та надає нотаріусу право доступу в електронний нотаріальний реєстр, і тільки після чого нотаріус має право здійснювати нотаріальну діяльність, тобто здійснює запис та присвоює відповідний індифікатор.

Законодавцем встановлено, що форму та порядок ведення Реєстру нотаріусів Грузії визначає Міністр юстиції.

Відповідно до статті 51 Закону Грузії «Про нотаріат», нотаріальні дії, які вчинені грузинськими нотаріусами, а також прирівняні до нотаріальних заповіти та довіреності, нотаріальні дії, які вчинені консульськими установами Грузії (статті 43, 42 Закону Грузії «Про нотаріат»), повинні бути зареєстрованими в електронному реєстрі [1].

Варто нагадати, що в Україні наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 1999  року  «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів»  було запроваджено Єдиний реєстр нотаріусів, ведення якого покладалося на Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Станом на жовтень 2020 року, Єдиний реєстр нотаріусів діє на підставі Порядку ведення Єдиного реєстру нотаріусів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 13 жовтня 2010 року.

При цьому зауважуємо, що  держателем такого реєстру і надалі є лише Міністерство юстиції України.

Адміністратором вказаного реєстру виступає державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Відповідно до пункту 1.1 вищевказаного Порядку,  Єдиний реєстр нотаріусів - це комп'ютерна база даних,  в якій  містяться  відомості  про  державні   нотаріальні   контори, державні нотаріальні архіви та нотаріусів України [3].

Підставою для внесення відомостей до Єдиного  реєстру  є 

• повідомлення територіальних органів Міністерства юстиції про:
• призначення на  посаду  до  державної  нотаріальної  контори, 
• державного нотаріального архіву нотаріуса, переведення державного нотаріуса на іншу посаду в межах області (міста), у тому числі переведення державного нотаріуса до іншої державної нотаріальної контори, переведення державного  нотаріуса  на  нову  посаду  в  межах державної нотаріальної контори, а також звільнення нотаріуса  з  державної  нотаріальної  контори, державного нотаріального архіву; перебування нотаріуса  державної  нотаріальної контори, державного нотаріального архіву у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною тощо,  а також закінчення або переривання такої відпустки;
• реєстрацію державної нотаріальної контори, зміну місцезнаходження  або  телефону  державної нотаріальної контори, зміну нотаріального округу державної нотаріальної контори, а також ліквідацію державної нотаріальної контори;
• реєстрацію приватної нотаріальної діяльності,  зупинення або припинення  нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, а також поновлення нотаріальної діяльності нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю;

зміну:

1. робочого  телефону,  адреси розташування робочого місця (в межах одного нотаріального округу) нотаріуса,  який  займається приватною нотаріальною діяльністю;
2. нотаріального округу в межах  області  нотаріуса,  який займається приватною нотаріальною діяльністю;
3. прізвища, імені, по батькові нотаріуса[3].

Територіальні  органи Міністерства  юстиції  в день виникнення  підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру, але не пізніше  наступного робочого дня, надсилають Адміністратору (НАІС) повідомлення в  паперовій або електронній формі з використанням кваліфікованого  електронного    підпису із застосуванням засобів кваліфікованого  електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних   на   них  даних  від  несанкціонованого  доступу,  від безпосереднього  ознайомлення  із  значенням  параметрів особистих ключів  та  їх копіювання для внесення таких відомостей до Єдиного реєстру.

Зауважуємо, що НАІС, як адміністратор вказаного реєстру, вносить до  Єдиного  реєстру  відомості  у день  їх отримання від територіальних органів Міністерства юстиції або наступного робочого дня.

Таким чином, на відміну від Грузії, Нотаріальна палата України не вправі вносити відомості до Єдиного реєстру нотаріусів України, оскільки це відноситься до компетенції територіальних органів Міністерства юстиції України.

У Грузії, у 2009 році відбулася радикальна реформа грузинського нотаріату. З 23 березня 2009 року грузинський нотаріат перейшов на ведення реєстру (для запису вчинених нотаріальних дій), в електронному вигляді. А через 3-4 місяці в Грузії була створена загальна електронна база, де здійснювалася реєстрація всіх нотаріальних дій. 

В електронному реєстрі зберігаються всі нотаріальні документи, які стосуються оформлення спадщини, що зберігаються в архіві, а також електронні записи всіх заповітів. Зауважуємо, що документи зберігаються також у паперовому вигляді та у вигляді відсканованих копій [4, с. 82-83].

Аналізуючи вказані норми приходимо до висновку про те, що в Україні вищевказані функції, у певній мірі, виконує активно функціонуючий Спадковий реєстр.

Варто нагадати, що Наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 р. № 51/5 «Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ» бв Україні було запроваджено Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ.

Відповідно до п. 5 положення вказаного наказу, усі заповіти, складені та засвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину із 1 грудня 2000 р. підлягають обов’язковій реєстрації у вказаному реєстрі. 

Згодом цей реєстр було перейменовано у Спадковий реєстр, який функціонує на підставі Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 липня 2011 р. № 1810/5.

Сучасні українські нотаріуси при провадженні нотаріальної діяльності під час вчинення нотаріальних дій обов’язково використовують відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них, про що наголошено законодавцем у статті 46^-1«Використання відомостей єдиних та державних реєстрів» закону України «Про нотаріат».

Держателями Єдиних та Державних реєстрів у державі є Міністерство юстиції України, Державна виконавча служба України та Державна служба з питань персональних даних України.

Зокрема, нотаріуси у своїй діяльності щонайперше використовують Єдині та Державні реєстри інформаційної системи Міністерства юстиції України, держателем яких є Міністерство юстиції України.  А саме: Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиний реєстр нотаріусів України, Спадковий реєстр, Єдиний реєстр довіреностей, Державний реєстр обтяжень рухомого майна, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державний реєстр актів цивільного стану, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Як зауважувалося нами раніше, як в Грузії, так і в Україні основою засадою  сучасної нотаріальної діяльності  або принципом, виступає принцип диджиталізації, який набуває все більшого поширення та спрямовує до створення в Україні «електронного нотаріату» [6, с. 57]. 

Таким чином,  запозичуючи досвід країн латинського нотаріату, зокрема Грузії, український нотаріат впевнено прямує до створення електронного нотаріату, хоча на нашу думку, вже певний відрізок шляху пройдено.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. О нотариате: Закон Грузии от 4.12.1996 г. № 2283-IIс. URL: http://www.matsne.go.ge.
2. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 39. Ст. 383.
3. Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру нотаріусів: наказ Міністерства юстиції України  від 13 жовтня 2010 р. № 2501/5.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0926-10.
4.  Правовые основы нотариальной деятельности: зарубежный опыт /Под ред.Е.А. Бориосовой. М.: Издательский дом «Городец», 2017. 288 с.
5. Долинська М. С. Принципи нотаріального процесуального права. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 4. С.55-58.