листопад

ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Хлабистова К. РЕГУЛЮВАННЯ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ОНЛАЙН-СЕРВІСІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Хлабистова Ксенія

к.ю.н., викладач Київського університету туризму, економіки і права

Проблема визначення на законодавчому рівні засад функціонування аудіовізуальних онлайн-сервісів є актуальною для нашої держави, зокрема це пов’язане як з відповідними зобов’язаннями України по виконанню Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), так і з необхідністю забезпечення безпеки особи та держави в Інтернеті. Сьогодні діяльність таких сервісів взагалі не відображається в українському законодавстві, відсутнє навіть саме поняття «аудіовізуальні сервіси», що негативно позначається на таких сферах правового регулювання, як-то: інформаційна безпека держави та особи, захист авторських прав, оподаткування діяльності в Інтернеті, гарантування свободи вираження поглядів тощо. Якщо проаналізувати законодавчі тенденції по імплементації європейських правил регулювання аудіовізуальних сервісів, то можна дійти висновку про незацікавленість держави у своєчасному виконанні зобов’язання по Угоді про асоціацію в частині запровадження стандартів ЄС з надання аудіовізуальних медіапослуг.

Так, відповідно до Плану заходів із виконання Угоди про асоціацію, що був затверджений постановою Кабінету міністрів України у 2017 році приведення у відповідність із правом ЄС правил та стандартів надання аудіовізуальних медіапослуг є одним із завдань України. Відповідні зміни до законодавства, які би відповідали Директиві 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіапослуги (далі – Директива 2010/13/ЄС), мали бути внесені ще до 1 вересня 2019-го, однак жодна з попередніх редакцій законопроекту про аудіовізуальнімедіа так і не була розглянута парламентом [1].

На сьогодні у парламенті розглядається проект закону про медіа № 2693-д від 02.07.2020, який його розробники представляють як виконання зобов’язань України по імплементації Директиви 2010/13/ЄС зі змінами, внесеними Директивою 2018/1808 від 14.11.2018 (далі – Директива про аудіовізуальні медіапослуги). Динаміка опрацювання цього законопроекту комітетами Верховної Ради України дозволяє припустити, що у цьому році він не буде прийнятий. За таких умов доцільно розглянути європейський підхід до регулювання аудіовізуальних сервісів.

Як вже було зазначено вище, європейський аудіовізуальний сектор регулюється Директивою про аудіовізуальні медіапослуги (англ. audiovisual media service; AVMS), основними напрямами якої є захист користувачів від шкідливого контенту (перш за все дітей), встановлення єдиних правил для постачальників аудіовізуальних послуг та норм щодо визначення їх юрисдикції, забезпечення культурного різноманіття та підтримка конкурентного середовища.

Аудіовізуальні медіапослуги визначаються вказаною Директивою як послуги, основним призначенням яких (в цілому або їх віддільної частини) є надання широкій громадськості, під редакційною відповідальністю провайдера медіапослуги (англ. MS provider), програм з метою інформування, розважання або просвіти через електронні комунікаційні мережі [2]. Виділяються такі типи аудіовізуальних медіапослуг: послуги лінійного телебачення, нелінійні сервіси, які надають контент по запиту користувача (CanalPlay, Netflix, Amazon Prime Videosтощо), платформи з обміну відео, соціальні мережі і платформи для перегляду відео в реальному часі.

Директива про аудіовізуальні медіапослуги, зокрема останні її зміни у 2018 р., підсилюють актуальність і ефективність регулювання за рахунок зменшення регуляторної асиметрії між різними типами суб’єктів і заохочення нових форм регулювання:

Сфера дії Директиви поширюється на платформи обміну відео і соціальні мережі, а також на пряму трансляцію. Провайдери таких сервісів та організатори платформ зобов’язуються вжити конкретних заходів, зокрема, щодо захисту неповнолітніх, боротьби з підбурюванням до ненависті і протидії тероризму;
Мета культурного розмаїття залишаться пріоритетом, зокрема, за допомогою встановлення квоти в 30% європейських творів в каталогах аудіовізуальних медіапослуг і застосування правил цільової країни до фінансових вкладів у виробництво європейської продукції;
Заохочується використання механізмів саморегулювання і спільного регулювання;
Забезпечення виконання Директиви здійснюється національними регулюючими органами, зокрема, через Групу європейських регулюючих органів аудіовізуальних медіапослуг (англ. ERGA).

В умовах збереження практики частого копіювання українським законодавцем законів Російської Федерації (далі – РФ) певний інтерес становить російський досвід по визначенню правових засад функціонування аудіовізуальних онлайн-сервісів.

Так, у РФ регулювання діяльності аудіовізуальних сервісів в Інтернеті розглядається як складова системи забезпечення інформаційної безпеки держави, зокрема здійснюється суворий державний контроль за цими сервісами через ведення відповідних реєстрів Федеральною службою по нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (далі – Роскомнагляд).

Аналіз Федерального Закону РФ «Про інформацію, інформаційні технології та про захист інформації» від 27.07.2006 № 149-ФЗ дозволяє виділити наступні критерії для внесення відповідного сервісу до реєстру Роскомнагляду:

технічний критерій: таким сервісом може бути сайт, сторінка сайту, інформаційна система чи програма, яка забезпечує формування та (або) організації поширення в Інтернеті сукупності аудіовізуальних творів;
характер контенту: аудіо- та відеоматеріали;
доступ до сервісу: платний та (або) завдяки перегляду реклами, яка орієнтована на російський ринок;
охоплення аудиторії: більше ста тисяч російських користувачів Інтернету за добу.

Водночас не визнаються аудіовізуальними сервісами: пошукові системи, інформаційні ресурси, на яких аудіовізуальні твори розміщуються переважно користувачами Інтернету (наприклад Youtube) та мережеві видання.

Власником аудіовізуального сервісу може виступати російське юридична особа або громадянин Російської Федерації, який не має громадянства іншої держави. Якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації, іноземна держава, міжнародна організація, а також що знаходиться під їх контролем організація, іноземна юридична особа, російське юридична особа, частка іноземного капіталу в статутному капіталі якого складає більше двадцяти відсотків, іноземний громадянин, особа без громадянства, громадянин Російської Федерації, який має громадянство іншої держави, їх афілійовані особи, в сукупності або кожен окремо володіють інформаційним ресурсом, який використовується для поширення в мережі «Інтернет» сукупності аудіовізуальних творів і кількість користувачів якого на території Російської Федерації становить менше п’ятдесяти відсотків від загальної кількості користувачів такого інформаційного ресурсу, має право здійснювати володіння, управління чи контроль прямо або опосередковано щодо більш ніж двадцяти відсотків частки (акцій) у статутному капіталі власника аудіовізуального сервісу за умови узгодження зазначених володіння, управління або контролю з урядовою комісією [3]. Законом також встановлюються обов’язки власника аудіовізуального сервісу щодо безпеки інформації та порядок взаємодії з Ромкомнаглядом. Обмеження доступу до аудіовізуального сервісу здійснюється оператором зв’язку на підставі рішення суду за зверненням Роскомнагляду.

Отже, європейський підхід до регулювання аудіовізуальної сфери є більш широким та модернізованим, оскільки відповідає технологічному розвитку, змінам у практики споживання інформаційного контенту та появі нових суб’єктів у цій сфері. Для прискорення гармонізації українського законодавства з правом ЄС у вказаному напряму, видається доцільним прийняти окремий закон про аудіовізуальні медіапослуги, який би передбачав суто імплементацію відповідних європейських норм, без спірних положень про запровадження надмірних санкцій чи розширення повноважень національного регулятора. Це дозволило б пришвидшити розгляд такого законопроекту у парламенті та знизити градус напруження у медіаспільноті.

Список використаної літератури

Володовська В. Імплементація положень Директиви ЄС про аудіовізуальні медіасервіси в законопроекті «Про медіа» №2693-д. Детектор медіа. 2020. URL: https://detector.media/rinok/article/179889/2020-08-21-implementatsiya-polozhen-direktivi-es-pro-audiovizualni-mediaservisi-v-zakonoproekti-pro-media-2693-d/.
Про аудіовізуальні медіа послуги: Директива ЄС 2010/13/ЄС зі змінами, внесеними Директивою 2018/1808 від 14.11.2018. URL: https://rm.coe.int/0-preambula-directive-2018/16809838d8.
Об информации, информационных технологиях и защите информации: Федеральный Закон РФ от 27.07.2006 № 149-ФЗ. URL: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_61798/.