листопад

ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Колякіна В. Комп’ютерні злочини у середовищі мережі Інтернет

Добош З.,

доцент кафедри цивільного права та процесу, к.ю.н.

Інституту права, психології та інноваційної освіти

НУ "Львівська політехніка"

Колякіна В.,

студентка групи ПВ-46,

Інституту права, психології та інноваційної освіти

НУ "Львівська політехніка"

XXI ст. неможливо уявити без мережі Інтернет. Сьогодні всі сфери життя пов’язані з цією мережею і жодна структура не функціонує без неї. Вся інформація і документи передаються шляхом надсилання електронних листів, що, з однієї сторони, спрощує роботу, а з іншої сторони, має місце простір для злочинності, оскільки є вірогідність того, що інформація може бути відкрита злочинниками.

Однак, на цьому злочинність у мережі Інтернет не закінчується. За допомогою світової павутини працюють шахраї, «процвітає» торгівля людьми, проституція і поширення порнографічних матеріалів, пропаганда тероризму і расизму. Саме тому комп’ютерна злочинність, або як її ще називають «кіберзлочинність», посідає помітне місце серед злочинів.

Комп'ютерна злочинність - це специфічний вид злочинів, пов'язаних із протизаконним використовуванням сучасних інформаційних технологій, а також засобів комп'ютерної техніки.

Характерною рисою кіберзлочинності є те, що вона має латентний характер, який спричинений відсутністю бажання користувачів мережею Інтернет повідомляти про такі злочини через переконання в тому, що правоохоронні органи не зможуть знайти злочинця. Ще однією причиною латентності є те, що потерпілі остерігаються публічно визнавати слабкі місця у своїх системах безпеки, або бояться осуду оточуючих через довіру. Саме тому боротьба має бути комплексною і починатись не з розслідування злочину, а з його профілактики.

Поняття «комп’ютерні злочини у середовищі мережі Інтернет» регламентує дії, які передбачають використання досягнень цих технологій і ті, які зазіхають на комп'ютерну інформацію. У криміналістиці це визначення дозволило підготувати типові прийоми, засоби і методи виявлення, фіксації та дослідження комп'ютерної інформації з використанням професійних, фахових знань.

Цим видам злочинів присвячений Розділ XVI кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, який включає в себе ст. ст. 361 - 363-1 [1].

Також, важливе значення має Конвенція про кіберзлочиність, що набрала чинність від 01.07.2006 року. В ній представлена класифікація кіберзлочинів. Усі вони характеризуються наявністю наміру як елемента суб'єктивної сторони. Всього - три категорії кіберзлочинів: злочину проти конфіденційності, цілісності і працездатності комп'ютерних даних і систем — незаконний доступ, незаконне перехоплення, створення перешкод для обміну даними, створення перешкод для функціонування систем, неправомірне використання апаратних пристроїв; комп'ютерні злочини — фальсифікація і підробка, що здійснюються з використанням комп'ютерної техніки; злочини, пов'язані з контентом, - виготовлення, поширення і зберігання дитячої порнографії [2].

Авдєєва Г. К. зазначає, що специфічними властивостями комп'ютерної інформації є: 1) відсутність нерозривного зв'язку з матеріальним носієм; 2) динамічність, можливість миттєвого перенесення в просторі (у тому числі з однієї частини земної кулі в іншу); 3) можливість зміни і знищення інформації будь-якого об'єму за короткі проміжки часу (зокрема - за допомогою видаленого доступу); 4) складність застосування в розслідуванні кіберзлочинів «традиційних» методів та засобів [3, с. 270].

Важливим для боротьби з кіберзлочинністю є поняття кіберпростору. Кіберпростір являє собою сферу існування комп’ютерної інформації, яка утворюється сукупністю засобів комп’ютерної техніки. Важливим є те, що сама комп’ютерна інформація може виступати як предметом посягання так і галуззю можливого збереження слідів злочинної діяльності.

Прикладами кіберзлочинності є: поширення вірусів, протизаконне вивантаження інформації, фішинг і фармінг, а також розкрадання особистої інформації, такої як реквізити банківських рахунків, електронних документів, тощо. Властивістю цих злочинів є те, що інструментом скоєння злочину є комп’ютер, Інтернет або електронні носії інформації та пристрої.

На думку фахівця Васильковського І. І, існує 5 основних видів кібератак, цілі та методи яких іноді збігаються: фінансові злочини і шахрайство: вчиняються організованими і добре фінансуються групами осіб, що займаються розкраданням коштів та інших активів за допомогою сучасних технологій; шпигунство. На сьогодні корпоративна пошта і файли, а також традиційні об’єкти інтелектуальної власності, такі як результати наукових досліджень і розробок, становлять велику цінність для будь-якої організації; розкрадання інтелектуальної власності – це постійна загроза. Жертви можуть навіть не здогадуватися про те, що трапилося до моменту раптової появи піратських копій на ринку або реєстрації патенту на результати досліджень і розробок третіми особами; військові дії. Сюди відносять військові конфлікти між різними країнами, а також спроби заволодіти організаціями приватного сектору, особливо такими важливими інфраструктурними об’єктами національного масштабу, як енергетична, телекомунікаційна та фінансова системи; тероризм. Перегукується із загрозою військових дій. Атаки відбуваються терористичними групами (з можливою підтримкою з боку держави) з метою заволодіння стратегічно важливими приватними або державними інфраструктурними об’єктами; активізм. За своєю природою нагадує деякі інші категорії, але атаки при цьому відбуваються прихильниками ідеалізму [4; с. 278].

Національний банк України надає перелік найбільш розповсюджених видів кіберзлочинів в банківській системі України. По-перше, це є банкоматне шахрайство, яке включає скіминг, тобто створення, збут та встановлення на банкомати пристроїв зчитування/копіювання інформації з платіжної картки та отримання ПІН-коду від неї. По-друге, вживання «білого пластику» для підробляння банківської картки та зняття готівки в банкоматах. По-третє, TransactionReversalFraud – втручання в роботу банкомата при виконанні операцій видачі готівки, яке залишає незмінним баланс рахунку на карті при фактичному отриманні готівки злочинцем. По-четверте, CashTrapping – заклеювання диспенсера для привласнення злочинником готівки, яка була списана з карткового рахунку справжнього власника картки.

Головним шляхом для боротьби із кіберзлочинністю є попередження кіберзлочинності. Встановлення і покращення систем безпеки – це той метод, який буде найбільш ефективним в подоланні комп’ютерних злочинів.

У висновку ми можемо сказати, що кіберзлочинність набрала популярності серед злочинців і це становить небезпеку не тільки для держави, але і для суспільства. Правоохоронні органи не в стані ефективно протидіяти кіберзлочинності, оскільки потребують більше фахівців, спеціальних знань і навичок. Особливої уваги, з точки зору криміналістики, потребує розробка новітніх технічних засобів і прийомів виявлення, вилучення, фіксації і дослідження слідів комп'ютерних злочинів з використанням спеціальних знань. Також, варто не забувати про плідну працю науковців і законодавця.

Список використаної літератури

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. Дата звернення: 12.11.2020 р. URL: zakon.rada.gov.ua.
Конвенція про кіберзлочинність від 01.07.2006 р. URL: zakon.rada.gov.ua.
Авдєєва Г. К. Використання спеціальних знань у боротьбі з комп’ютерною злочинністю. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка: матеріали. Випуск 1. 2016. С. 268 – 277.
Васильковський І. І. Поняття «кіберзлочинність» та «кіберзлочини»: стан та співвідношення. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). Випуск 1–2 (10–11). 2018. С. 276 – 282.