листопад

ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Костів Ю. І. Генеза становлення IT-права та сучасні виклики

Костів Ю. І.,

cтудентка юридичного факультету,

Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

Зростання кількості технічних відкриттів принесло значні переваги для бізнесу, споживача та підприємця, проте, в той же час, воно вимагає нових знань та спеціалістів, які були б компетентні в питаннях, які постають перед нами. Одним із найбільш важливих та найпрогресивніших таких відкриттів для різних сфер розвитку людини стало IT-право. Чому ж для різних сфер розвитку, якщо це “типова юриспруденція” зі слів звичайної людини? В сучасному світі всі сфери людського життя(або ж їхня більшість) зосередження навколо інформаційних систем та мережі Інтернет, а отже потрібні працівники, які б могли розробити та захистити права цих систем та їхніх користувачів. Попри свою недослідженість в Україні IT-право має величезний потенціал для розвитку.

Слід зауважити, що IT-право порівняно нова ланка як і в юриспруденції, так й у інформаційних технологіях. Свій початок ця галузь науки бере в 1973 році, коли компанія Lexis розробила червоний термінал “UBIQ”, який був пошуковою системою в просторі всіх доступних законів для юристів. Спочатку ця інновація не мала попиту, проте за декілька років цією пошуковою системою користувався майже кожен юрист того часу. Відповідно до стрімко зростаюсої актуальності IT-права, зростає й попит на кваліфіковних спеціалістів цієї галузі.

Тобто початком IT-права вважають не тільки розробку концепції сучасного IT-права, як ланки юриспруденції, а початок застосування юристами комп’ютерів для покращення ефективності їхньої праці. Не можна не відзначити й всі процеси глобалізації та інформатизації, бурхливого розвитку інформаційних та комунікаційних технологій, які своєю чергою сформували “інформаційне суспільство XXI століття”. Знання й інформація стають ключовими ресурсами для цього суспільства. Саме це спонукало Комітет експертів Ради Європи створити нову Конституцію для нового, четвертого покоління права. Цей документ отримав назву “Декларація прав людини й правових норм в інформаційному суспільстві”, яка захищає всі права та свободи людей в інформаційних ресурсах, починаючи від свободи слова та рівності будь-якого користувача до приватності та копірайту.

Оскільки IT-право на даний момент знаходиться тільки на початку свого шляху, то й чіткого визначення, яке б сприймалось усіма науковцями просто немає. IT-право умовно можна характеризувати сукупністю певних правових норм, які характеризують суспільні відносини в сфері інформації та забезпечують всі інтереси та потреби людини у сфері тієї чи іншої інформації.

Взагалі, IT-право може розглядати з трьох сторін:

Галузь суспільних відносин(це врегульований нормативними актами комплекс прав і законів відносно інформації)
Інституція в юридичній науці(інституція, об’єктом дослідження якої є суспільні відносини у сфері інформації)
Навчальна дисципліна(окрема група загальнолюдських відносин, які виникають в інформаційному просторі).

IT-право умовно можна поділити на дві вагомі частини, які відповідають за різні речі. До першої частини, яка називається загальною належать правові норми, що визначають основу цієї гілки права та універсальні інститути, які визначають регуляцію відносин в системі інформаційного права. До другої гілки, яка зветься особливою належать інститути, які спеціалізуються на вужчих галузях права та базуються на основній частині. Джерела інформаційного, які стосуються інформаційної сфери визначають: аспекти реалізації цих прав/міжнародну співпрацю щодо інформатизації та розбудови інформаційного суспільства/міжнародне регулювання питань зв'язку й телекомунікацій/питання міждержавного перебування інформації з обмеженим доступом.

Сфера IT-права набагато ширша, аніж нам може здатись на перший погляд. Вона не обмежується лише інформаційними технологіями — це інформація в загальному вигляді, яка оточує нас будь-де та будь-коли. Розглянемо основні сфери, які покриває IT-право:

Сфера персональних данних

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Якщо коротко схарактеризувати статтю 8 Закону України, то кожен суб’єкт персональних даних має право на знання інформації, яка збирається, де вона збирається та для яких цілей. Людина повинна бути впевнена в безпечному розповсюдженню власної інформації та інформації інших людей(якщо вона надає такі послуги).

Сфера масової інформації

Переваги залучення інформаційних технологій до ЗМІ приголомшливі. Вони не ведуть до їхнього зменшення, а взаємообмін інформацією збільшує потенціал усіх його учасників.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням. Саме журналіст виступає проміжною і найважливішою ланкою у сфері ЗМІ. Варто чітко і ясно розуміти його права та обов’язки, аби уникнути всіх можливих конфліктів.

Сфера державної таємниці

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. державна таємниця (секретна інформація) – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», державною таємницею і підлягають охороні державою. Варто зазначити, що до поняття “державна таємниця” належать інформація такого роду:

про зміст стратегічних та оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, що характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову та мобілізаційну готовність, бойову й іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних сил України та інших військових формувань
про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни
про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного оборонного замовлення
про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів сировини і продукції.

Сфера інтеклектуальної власності

В об’єктивному розумінні авторське право – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають унаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Сфера Інтернет-мережі

Метою розвитку Інтернету є створення телекомунікаційної глобальної мережі, що дозволяє організувати інформаційно-комп’ютерне середовище, за допомогою якого будь-хто зможе в будь-якому місці одержати інформацію. Є основні проблеми правового регулювання в мережі Інтернет:

Основа правового режиму в кіберпросторі повинна визначатися міжнародним публічним правом, що визначає загальні і спеціальні принципи, такі як право на свободу інформації/єдиний глобальний характер інформаційного суспільства/відкритість доступу/пріоритет повідомлень про лихо/інші загальновизнані права людини і принципи права;
Ніяка держава не має суверенітету над кіберпростором чи якою-небудь його частиною;
Існують дві основні групи відносин: із доступу в мережу і з використання мережі. У першому випадку суб’єктами є провайдер доступу і користувач, у другому випадку – провайдер інформації, одержувач інформації і той, хто створює інформацію. Щодо дій усіх цих осіб держави здійснюють свою юрисдикцію;
Технічні питання: установлення стандартів для роботи програмного й апаратного забезпечення, розподіл зон адрес тощо повинні зважуватися на міжнародному рівні для забезпечення однаковості в цих стандартах.

Поява інформаційного простору призвела до появи інформаційних ресурсів, без якого складно уявити наше повсякденне життя. Вони є всюди, в кожній сфери людського життя. З появою чогось нового, відповідно з‘являється загроза злочинності в цій сфері. Кіберзлочинність, як її прийнято називати, є відносно новим видом злочинності для правоохоронних органів. Попри регуляцію всіх прав та обов’язків “Декларацією прав людини та правових норм в інформаційному суспільстві”(яка охоплює лише певну частину інформаційного простору), не всі види злочинності дослідженні та мають якийсь закон, який би регулював їх. Саме тому є гостра потреба створення такої системи, яка б забезпечувала Україні повну кібербезпеку. Сучасний простір Інтернету переповнений кіберзлочинцями, які ховаються за маскою звичайних користувачів - таких як ми з Вами і з кожним роком їх стає все більше. Варто лишень згадати відому на весь світ кібератаку Petya, яка вразила всі мережеві системи вагомих компаній України. Згадаємо також мережу Darknet, яка забезпечує повну анонімність і стала другим чорним ринком для збуту наркотиків, зброї, тощо. Саме тому, сучасний світ потребує кваліфікованих юристів, які могли б зупинити це свавілля.

Пандемія covid-19 залишила значний слід в історії людства. Не винятково, цей слід відбився й на повсякденному житті, яке крутилось довкола різноманітної сфери послуг. Походи в магазини, відвідування державних установ та проведення часу з друзями унеможливилось під час пікових карантинних днів. Саме тому, оптимальним варіантом для всіх “буденних справ” став Інтернет та всі мережі пов’язані з ним. Люди знайшли спосіб заплющити очі на карантинні обмеження та продовжити насолоджуватись життям, при тому не зашкодивши ні собі, ні іншим. Проєктування свого офлайн бізнесу на онлайн — це маленький лайфхак, який врятував не один проект і, відповідно, задовольнив більшість потреб споживача. Але за привабливою для споживача обгорткою у вигляді онлайн“проекту” стоїть велика робота. Це, в першу чергу, розробка цього маркетплейсу та захист всіх його прав та свобод. Споживач та підприємець хочуть бути впевненими у своїй роботі, саме тому на захист людських прав у віртуальній реальності вступається IT-юрист.

Таким чином, попри наростаючу необхідність у подальшому дослідженні IT-право є стрімко прогресуючим курсом до нового, інноваційного світу. У сучасному світі виникають нові сфери, що потребують наукового осмислення довкола інформації та нових знань, а кожна людина повинна бути впевненою у власній безпеці, чи то в інформаційному, чи в реальному просторі, саме тому роль IT-юриста є надзвичайно вагомою в XXI столітті.

Список використаної літератури

Харитонов, Є.О., Некіт, К.Г. Від рецепції римського права до концепції ІТ-права// Часопис цивілістики. 2017. С.8-13.
IT-право V. Інформаційного права, Сімсон О.Е.: НА ЗЛАМІ ЕПОХ IT-право : проблеми і перспективи розвитку. ІІ збірник, 2017, [180-185]
A History of Legal Technology - Ron Friedmann, 2004
Омельчук, О. С., Вектори та форми впливу ІТ-права на суспільну свідомість// випуск 27С.112-114.
Конспект лекцій з навчальної дисципліни інформаційне право - Дніпропетровський державний університет внутрішнії справ. 2016. С.2-15.
Пестова, К.В., Кравчук, В.В. IT-право: проблеми і перспективи розвитку в Україні:Збірник матеріалів з науково-практичної конференції; IT-законодавство : проблеми, пріорітети та напрями розвитку. 2016. С.126-132.