ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)
Логвиненко Б.,
д.ю.н., професор,
професор кафедри адміністративного права,
процесу та адміністративної діяльності
Дніпропетровського державного
університету внутрішніх справ
Одним із найважливіших завдань медичної реформи сьогодні є формування єдиного медичного простору в Україні. Особливо гостро це питання постає у зв’язку із налагодженням ефективної протидії поширенню пандемії COVID-19. У Дорожній карті Генерального секретаря ООН з питань цифрової співпраці підкреслюється найважливіша роль, яку цифрові технології відіграють в світі в період COVID-19 і після закінчення пандемії, а також наша колективна відповідальність за підключення тих, хто не має доступу до Інтернету, захист уразливих і маргінальних груп, повагу прав людини в цифрову епоху. Цифровий розрив між тими, у кого є доступ до Інтернету, і тими, у кого такого доступу немає, загрожує стати новим обличчям нерівності, посилюючи соціальні та економічні проблеми. Вільний потік цифрової інформації для всіх і всюди є питанням життя і смерті для людей, які не можуть отримати доступ до необхідної медичної інформації, і до надійної інформації в більш широкому сенсі [1].
Звичайно, створення потужної мережі комунікації між органами та закладами у сфері охорони здоров’я не вбачається можливим без системного впровадження ІТ-технологій у медичну діяльність. Ще у 2019 році Міністерством охорони здоров’я України (далі – МОЗ) спільно із Національною службою здоров’я України (далі – НСЗУ) було наголошено на позитивних змінах: «За рік відсоток комп’ютеризованих закладів сімейної медицини зріс з 3 % до 97 %. Всі декларації з пацієнтами укладаються в електронному вигляді, медзаклади укладають договори і звітують НСЗУ також в електронній формі. З березня в тестовому режимі запрацювала електронна медична картка, з квітня стартував електронний медичний рецепт. Розробляється функціонал електронного направлення та електронного лікарняного. Поступово кількість паперів в роботі медиків зменшуватиметься, а комп’ютер буде економити більше часу для найважливішого – спілкування з пацієнтами» [2]. Незважаючи на вказану інформацію щодо комп’ютеризації закладів охорони здоров’я, реальний стан справ суттєво відрізняється від вищенаведеного. Особливо це стосується забезпечення комп’ютерною технікою та спеціалізованим програмним забезпеченням закладів охорони здоров’я у невеликих містах та сільській місцевості. Наша позиція підкріплюється думкою Р.В. Власенка, який відмічає, що опри заяви НСЗУ про те, що до автономізації готові близько 85 % закладів охорони здоров’я по Україні, дані Міністерства цифрової трансформації свідчать, що підключення до мережі Інтернет мають в середньому лише 45 % медичних закладів, а загальний рівень комп’ютеризації закладів охорони здоров’я складає 42,7 % [3].
Триваюча в Україні Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я передбачає таку важливу складову, як створення єдиного загальнонаціонального медичного простору для чого передбачено запровадження інструментів електронної охорони здоров’я (електронні реєстри, протоколи обміну даними, системи кодування діагнозів та процедур та інше). Головною умовою для ефективного функціонування системи фінансування охорони здоров’я також називається запровадження системи унікальної ідентифікації пацієнтів [4].
У вересні 2020 року на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України було опубліковано інформацію щодо затвердження Концепції та визначення єдиного вектора руху розвитку електронної охорони здоров’я в Україні. Зазначена Концепція має бути схвалена восени 2020 року, проте станом на 23.11.2020 її досі не затверджено [5]. З викладеного можна зробити висновок про важливість «цифрової трансформації» відносин у сфері охорони здоров’я та впровадження електронної медицини, яка виступає невід’ємною складовою формування єдиного медичного простору в Україні.
Торкаючись визначення поняття «електронна медицина», слід навести Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013. № 386-р 3. «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні», відповідно до якої «електронна медицина» являє собою діяльність з використанням електронних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров’я та забезпечення оперативного доступу медичних працівників та пацієнтів до них [6].
Вказана Концепція хоча і стосується розвитку інформаційного суспільства у цілому, визначає основні напрямки діяльності в галузі розвитку електронної медицини (е-медицини), а саме: а) впровадження автоматизованих інформаційних галузевих систем, які, зокрема, дають змогу перейти до ведення медичної документації в електронному вигляді; б) розвиток телемедицини; в) удосконалення розвитку системи моніторингу стану здоров’я населення; г) створення та впровадження нових комп’ютерних технологій профілактики захворювань, діагностики, забезпечення лікувальних процесів; ґ) створення загальнодоступних електронних медичних ресурсів [6].
З іншого боку, на сайті адміністратора Центральної бази даних eHealth України опубліковані п’ять ключових напрямків розвитку цифрової системи охорони здоров’я у найближчих 5 років: 1) Мобільні додатки і фітнес-гаджети (mHealth); 2) Телемедицина; 3) Віддалений моніторинг стану пацієнта; 4) Точкове лікування онкологічних захворювань; 5) Ресурси підвищення медичної грамотності для непрофесіоналів [7].
Як бачимо, наведені напрямки (вектори) багато у чому співпадають, що свідчить про усвідомлення суб’єктами владних повноважень у сфері охорони здоров’я важливості ІТ-технологій у медицині. З іншого боку можна звернути увагу на наявність термінологічних розбіжностей між суміжними категоріями, що вживаються у цій сфері (eHealth, електронна медицина, телемедицина, електронна охорона здоров’я та інші).
Підсумовуючи викладене варто погодитись із тим, що впровадження електронної медицини дасть змогу покращити якість надання медичних послуг в Україні, спростити документообіг, збільшити швидкість та повноту обміну інформацією між учасниками відносин у сфері охорони здоров’я. Звичайно, без системного впровадження ІТ-технологій у медичну діяльність не можна казати про формування єдиного медичного простору в Україні. Але відчути досягнення у цьому напрямку можна буде лише після якісних та очевидних для кожного змін у системі охорони здоров’я України, де головним критерієм виступатиме якість та повнота забезпечення права на охорону здоров’я.
Список використаної літератури:
- ЮНЕСКО: важливість Інтернету на тлі посилення загроз. URL:https://pon.org.ua/novyny/8163-yunesko-vazhlivst-nternetu-na-tl-posilennya-zagroz.html (дата звернення 23.11.2020).
- МОЗ України і НСЗУ презентували зміни в охороні здоров’я. URL:https://moz.gov.ua/article/reform-plan/moz-ukraini-i-nszu-prezentuvali-zmini-v-ohoroni-zdorovja(дата звернення 23.11.2020).
- Власенко Р.В. Щодо напрямів вдосконалення електронних реєстрів системи охорони здоров’я України. Національний інститут стратегічних досліджень URL:https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-11/electronni-reestry.pdf (дата звернення 23.11.2020).
- Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 1013-р. Урядовий кур’єр від 27.01.2017. № 16 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1013-2016-%D1%80/print. (дата звернення 23.11.2020).
- Концепція розвитку електронної охорони здоров’я буде готова цієї осені, – Ярослав Кучер. 08.09.2020. Міністерство охорони здоров’я України. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/koncepciya-rozvitku-elektronnoyi-ohoroni-zdorovya-bude-gotova-ciyeyi-oseni-yaroslav-kucher. (дата звернення 23.11.2020).
- Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 386-р. Урядовий кур’єр від 13.06.2013. № 105. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80/print. (дата звернення 23.11.2020).
- Топ-5 напрямків розвитку eHealth на найближчих 5 років URL:https://ehealth.gov.ua/2020/10/20/top-5-napryamkiv-rozvytku-ehealth-na-najblyzhchyh-5-rokiv/(дата звернення 23.11.2020).