ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Єсімов  Сергій

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедр  адміністративного та інформаційного права

Науково-навчального інституту права, психології та інформаційної освіти

Національного університету «Львівська політехніка» 

У даний час спостерігається інтенсивний розвиток суспільних відносин, що  призводить до ускладненої структури прав і обов'язків сторін, до численних спірних моментів, які закон допомагає вирішити або уникнути. Законодавець намагається йти у ногу з реальністю.

Даний феномен виник у XX столітті, відкриваючи новий етап розвитку людської цивілізації, що представляє глобальні комп'ютерні мережі, які повністю змінюють спільну діяльність і спілкування між людьми.

Світова інформаційна павутина розглядається не просто як технічне розширення інформаційних можливостей людства, а як принципово новий простір, в якому скасовуються принципи, правила та закони, що діють у звичайному світі.

Складно уявити життя більшості без Інтернету, а значить важко переоцінити його значення. Незважаючи на те, що Інтернет це явище штучне, створене людьми, разом з тим у цьому середовищі бачимо яскравий прояв всього природного, у тому числі природного права (права на свободу слова, вираження думок, право на об'єднання тощо).

Суспільство хвилює проблема незаконного перегляду персональних даних, розсилки матеріалів, що ганьблять честь і гідність, поширення дитячої порнографії, політичної пропаганди, кримінальних і адміністративних правопорушення у мережі Інтернет.

Основним елементом, що регулює дані відносини в Інтернет-просторі, є норми права, які у сукупності, утворюючи нормативно-правові акти, служать джерелами інформаційного права. 

До даних відносяться: Конституція України, закон України «Про інформацію» та інші, міжнародно-правові джерела: Конвенція кіберзлочинність  (Будапештська конвенція про кіберзлочинність) тощо [1; 2; 3].

Однією з причин виникнення вищезазначених проблем є безкарність, її низька ймовірність або зовсім відсутність. Цьому сприяє анонімність або надання неправдивих відомостей про себе. Крім цього, причиною виникнення проблем може служить недостатня ефективність діяльності спеціальних органів, які займаються розслідуванням у разі вчинення правопорушення (злочину) в Інтернет-просторі.

Одним з яскравих прикладів порушення прав людини у кіберпросторі є проблема захисту честі та гідності, яка виражається в образі особи. Дана проблема взаємопов'язана з правом людини на свободу слова. На нашу думку, ніяке право на свободу слова не повинно порушувати право особи на захист честі та гідності.

У судовому порядку розглядаються справи, пов'язані з діяльністю осіб у кіберпросторі. Але ця система далеко не досконала, тому що у деяких випадках немає можливості виявити особу порушника, позивач не обізнаний в які органи йому слід звертатися за встановленням справедливості, у силу юридичної неграмотності (яка характерна для більшості громадян) не може розрізняти такі категорії як образа, честь, гідність, репутація.

Зважаючи на це необхідно дати поняття образи та розмежувати категорії честь, гідність та репутація. Це дозволить визначити чи є дія, слово на адресу людини порушенням норми права, визначити яким чином це впливає на людину. 

Образа це навмисне нанесення у різних формах (наприклад, у вигляді лайки або нецензурних прізвиськ; письмово у вигляді записок або листів непристойного змісту; у вигляді рухів тіла – плювків в обличчя та подібних дій) психологічно не сприятливої інформації.

Категорії честь, гідність і репутація мають загальне відношення до людини, але водночас їх не можна ототожнювати. Те, що називається честю, має на увазі соціально значиму оцінку людини суспільством, від якої може залежати положення у суспільстві, кар'єра, соціальне становище.

Гідність це самооцінка, що склалася в процесі соціалізації. Коли має місце об'єктивна оцінка суб'єкта (особистості) оточуючими, мова йде про честь. Якщо в основу покладена внутрішня (суб'єктивна) оцінка особи, його самооцінка, то слід говорити про гідність.

Репутація це суспільна оцінка або загальна думка про якості, достоїнства та недоліки фізичної або юридичної особи. Честь, гідність, репутація суб'єкта (громадянина) у сукупності визначають «добре ім'я», недоторканність якого гарантує Конституція України.

У цивільному законодавстві, встановлені заходи щодо захисту свого права, зокрема: позивач може вимагати припинення подальшого поширення інформації у мережі, спростування тим же способом, яким вона була поширена, компенсацію моральної шкоди, відшкодування збитків, а саме майнової відповідальності порушника.

Іншою важливою проблемою є недоторканність приватного життя в Інтернеті. Багато користувачів можуть дозволити використовувати чужі зображення, проводити з ними різні дії, які можуть бути образливими або принижують людську гідність. Часто особисті листування стають публічним надбанням. Як правило, провину перекладають на Інтернет-простір, пояснюючи, що самі ні до чого та не робили ніяких дій. 

Виходить, якщо людина яка виклала фото у мережу або написала та відправила особистого листа адресату, то можна бути готовим до того, що це змінило статус з особистого на суспільний і тепер доступний будь-якому. Особи розуміють, що інформація розміщена у мережі Інтернет вже не є персональною, а навпаки, доступна для загального використання. Виходить, що людина повинена обмежити сама себе та своє право, щоб воно у підсумку не було порушено іншими.

Не можна не звернути увагу про таку проблему як анонімність, яка виступає основою порушень в Інтернет-середовищі. Користувачі змінюють імена, адреси, що допомагає залишатися непоміченим, здійснюючи різні порушення: поширення неправдивих відомостей, вторгнення у приватне життя, Інтернет-тероризм і інформаційні війни. У даному випадку визначити особу стає складно, а наслідки впливають не тільки на конкретну особистість, а й на групу людей або навіть державу.

Проблеми, які існують зараз в Інтернеті, мають певне правове регулювання, ще недостатнє для рішення усіх проблем які виникають у віртуальній реальності. Практика показує, що люди ще недостатньо добре розуміють, що Інтернет, як вільний простір, все-таки не передбачає повну свободу. Виникає необхідність регулювання та введення нових норм у зв'язку з освоєнням Інтернет-простору.

Поважати особу, дотримуватися прав особи та виховувати особистість необхідно. Тому необхідно направляти людей за допомогою законів. І не варто ставитися до цього, як до обмеження. Необхідно сприймати це як спробу розвинути правову культуру та захистити від правопорушень.

Список використаний літератури

1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96  
2. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text  
3. Конвенція про кіберзлочинність. URL. https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_575#Text