листопад

ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Уварова О. СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ІТ-КОМПАНІЙ

Уварова Олена

кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії і філософії права

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Як цифрові технології впливають на права людини? Вплив цифрових технологій і бізнесу, який їх розробляє та / або використовує в своїй діяльності, може бути як позитивним, так і негативним.

Цифрові технології не існуюють у вакуумі – вони мають величезний потенціал для позитивних змін, але можуть також посилити існуючі лінії розломів й поглибити економічну й іншу нерівність. У 2019 р. майже 87% людей у розвитух країнах користувалися Інтернетом порівняно з 19% у найменш розвинутих країнах. Наш час навіть називають «Епохою цифрової взаємозалежності».

Бізнес-моделі у технологічній сфері за останні декілька десятиліть підтримали видатні інновації і відкрили непередбачений доступ до технологій, які змінюють життя. Однак з’являється все більше свідчень того, що ці ж бізнес-моделі можуть впливати на корпоративну поведінку і рішення з розробки технологій, що призводить до утискання прав людини, загрожує демократичним цінностям й поглиблює нерівність. Багато голосів у співтоваристві інвесторів, урядів, громадянського суспільства, академічених кіл і навіть технічних експертів і корпоративних клієнтів об’єднуються навколо цієї загальної проблеми.

Серед прикладів факторів ризиків, які пов’язують з інформаційними і комунікаційними технологіями (ІКТ):

значний вплив на навколишнє середовище: очікується, що на операції, пов’язані з ІКТ, буде приходитися до 20% світового попиту на електроенергію, причему одна третина буде відноситися лише тільки на центри обробки даних. Водночас, позитивним моментом є те, що останні досягнення у сфері цифрових технологій відкривають передові можливості для моніторингу і захисту навколишнього середовища, а також загального стану здоров’я планети;
такі компанії, як Google, Facebook, Apple, Microsoft, Twitter, LinkedIn або Yahoo! відіграють все більш важливу роль, оскільки управляють сервісами і платформами, які визначають норми і межі того, яккористувачі можуть формувати і висловлювати свої думки, доводити інформацію, обговорювати тощо. Водночас, це створює ризик порушення права на свободу думку і вираження;
як «громадянин цифрового суспільства» кожен з них постійно піддається збору даних. Як даних, які ми надаємо самі, так і даних, які можуть бути отримані від нас. Наприклад, це можуть бути дані про покупки, точку зору з приводу того чи іншого питання, інтереси, оточення тощо. Ця інформація може використовуватися для того, щоб впливати на кожного з нас й приймати рішення щодо нас;
цифрові платформи мають широкий доступ до записів, до використання і поширення інформації після того, як користувач погодився з умовами такої платформи. Зазвичай, така згода надається, коли приймаються умови обслуговування або политика конфіденційності. Політика, які часто складно зрозуміти пересічному користувачу, і з якою більшість зазвичай погоджується тільки для того, щоб мати доступ до відповідного сервісу;
бізнес-моделі соціальних мереж і пошукових компаній, в основі яких алгоритмічні системи, що просувають контент, який прямо призводить чи непрямо сприяє серйозним порушенням прав людини;
компанії гіг-економіки піддаються жорсткій критиці за використання бізнес-моделі, прибутковість якої залежить від великої кількості працівників, які надають послуги, будучи позбавленими базового захисту трудових прав, включаючи допомогу у разі хвороби і соціальну допомогу;
бізнес-моделі і стратегії компаній, спрямовані на обслуговування державного сектора, надаючи йому інструменти, що створюють ризики для прав людини. Один з яскравих прикладів – технологічні фірми, які продають інструменти спостереження рганам державної безпеки, імміграційним департаментам або правоохоронним органам. Один із останніх прикладів – використання офіційною владою в Білорусі технологій для блокування інтернет-сайтів і соціальних мереж під час виборів і наступних протестів, що стало підставою для того, щоб техгологічна компанія розірвала укладений з білоруською стороною контракт, але сталося це вже після відповідного використання вказаних технологій.

Цифрові технології в часи COVID 19. COVID 19 продемонстрував, що цифрові технології можуть допомогати протистояти загрозі й підтримувати зв’язок між людьми. Суперкомп’ютери аналізують тисячи лікарських сполук, щоб визначити найбільш перспективні для використання у лікуванні й створенні вакцини. Платформи електронної комерції виробляють алгоритми для задоволення попиту на предмети першої необхідності. Інструменти відеоконференцзв’язку дозволили багатьом людми продовжити здобувати освіту, виконувати професійні обов’язки, здійснювати господарську діяльність.

Водночас, підвищення залежності людей від цифрових технологій призводить до посилення уразливості окремих категорій людей. Так, люди старшого віку стають ще менш конкурентними на ринку праці, оскільки часто менш вільно володіють цифровими інструментами для виконання професійних обов’язків. Цей фактор також може ставати бар’єром для доступу людей старшого віку до придбання товарів першої необхідності через інтернет-платформи, забезпечення комунікації в умовах самоізоляції тощо. Значне збільшення часу перебування людей в Інтернет-мережах призводить до підвищення загрози переслідувань в Інтернеті, а також знижує рівень захищенності. Нагнітання панічних настроїв, поширення дезінформації, кібер-злочинність, порушення права на приватність – є проблемами, актуальними для часів COVID 19. Необлаштованість робочого місця для людей з інвалідністю, щоб працювати дистанційно, створює для них додаткові бар’єри у сфері зайнятості. Сільські жителі опинилися в більш уразливому становищі порівняно з міськими через меншу доступність інтернет-послуг для них і менш якісне інтернет-покриття. Бізнеси, засновані на онлайн платформах (Uber, Glovo та ін.), постали перед питанням, як має бути забезпечений соціальний захист для їх працівників, які формально працюють не за трудовим договором, а отже, ніяких гарантій на випадок захворювання не мають.

Стандарти права людини в сфері цифрових технологій. Останніми роками обсяг нормативних документів, спрямованих на формування стандартів захисту прав людини в сфері цифрових технологій, значною мірою зростає. Наприклад:

Комітет Міністрів Ради Європи з 2003 року видав більше 50 рекомендацій і декларацій, які застосувають лінзу прав людини до різних проблемних сфер, пов’язаних з використанням цифрових технологій – в сфері онлайн-доменів, пошукових систем, платформ соціальних мереж, з питань блокування і фільтрації в Інтернеті, мережевого нейтралітету, Інтернет-посередництва, великих даних (big data), прав кінцевих користувачів в Інтернеті, транскордонного потоку інформації тощо;
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) випустила низку керівництв, пов’язаних зі свобою вираження думок в Інтернеті, таких як «Свобода ЗМІ в Інтернеті: керівництво ОБСЄ»;
Рада ООН з прав людини з 2012 року прийняла низку резолюцій, які підтверджують захист прав людини в Інтернеті. Серед доповідей Спеціального доповідача ООН зі свободи вираження – свобода вираження думок в публічному і приватному секторах у цифрову епоху і про регулювання онлайн-контенту, який створюється користувачами. Також призначено вперше Спеціального доповідача ООН з питань конфіденційності, якій у тому числі працює над питаннями створення нормативної бази для захисту конфіденційності в онлайн-контексті.

Крім того, надзвичайно багато керівництв, настанов, посібників, рекомендацій і методичних вказівок щодо забезпечення поваги до прав людини компаніями, які працюють із цифровими технологіями, розроблено експертними організаціями.

Права людини як елемент повсякденної роботи компаній. Повага бізнесом прав людини означає попередження спричинення шкоди людям і громадам, які пов’язані з бізнес-діяльністю компанії, з приділенням особливої уваги тим людям і громадам, які можуть постраждати найбільше. Ідея полягає в тому, що повага прав людини і людської гідності мають стати невід’ємним елементом ведення бізнесу.

Політики в сфері прав людини, оцінка впливу і плани дій не можна відокремити від щоденної роботи. Усунення ризиків для людей, які виникають в результаті щоденного функціонування компанії – наприклад, в сфері закупок, маркетингу, господарських операцій, злиттів і поглинань, в дизайні продукції й в управлінні, є критично важливим для відповідальної поведінки компанії й забезпечення «соціальної ліцензії діяти». Це означає, що компанії мають ставити собі питання про те, які ризики для людей виникають як наслідок самої суті того, як вони заробляють гроші і як їх обслуговують.

Однак той факт, що бізнес-модель або стратегія несуть в собі ризики для прав людини, не обов’язково означає, що компанія не зможе працювати з дотриманням прав людини або що від бізнес-моделі необхідно повністю відмовитися. Скоріше, задача полягає в тому, щоб продемонструвати, що компанія вчиняє розумні кроки для попередження, пом’якшення й усунення шкоди для прав людини. Ці дії будуть відрізнятися від компанії до компанії, але в цілому компанії мають бути готовими до того, щоб:

Аналізувати стимули для керівників і ключових функцій (дизайн продукта, маркетинг або група продажів), щоб заохочувати дії, які попереджають або пом’якшують негативний вплив на права людини, а не тільки дії, які приносять користь клієнтам і збільшують прибуток компанії;
Проводити стрес-тестування і, за необхідності, покращення дизайну технологій таким чином, щоб суттєво мінімізувати ризики серйозних порушень прав людини, порівняно з оптимізацією виключно тільки для максимізації доходів або забезпечення максимальної вигоди чи зручності для більшості людей;
Максимально уважно вивчати плани тестування й виходу на нові ринки з акцентом на те, чи не посилює місцевий контекст ризики для прав людини в рамках бізнес-моделі, яка використовується. Це може відбуватися через фактори, які від компанії не залежать, але які вона має враховувати – в цілому низький рівень захисту прав людини в країні, де працює компанія, низький рівень цифрової грамотності тощо;
Співпрацювати з колегами, професійними асоціаціями, клієнтами, громадянським суспільством і урядом для розробки і запровадження стандартів відповідальної поведінки й технологічного дизайну, який знижує ризики для прав человека, пов’язані з відповідними бізнес-моделями;
Перевіряти, чи відіграє компанія конструктивну роль у процесах розробки законів та інших нормативних актів, спрямованих на посилення захисту прав людини для тих груп людей, які бізнес-модель компанії прямо або непрямо піддає ризику негативного впливу.