листопад

ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Гуцу С., Бугера А. Проблемні питання ідентифікації продавця інтернет-магазину

Гуцу С.

к.ю.н., доцент, доцент кафедри права

Національного аерокосмічного університету

ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»

Бугера А.

студентка 3-го курсу Національного аерокосмічного університету

ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»

Сьогодні світ стає дедалі більш технологічним, інформаційним та цифровим, а електронна комерція стає популярною та важливою сферою економіки у ході розвитку країн. Події 2020 року, а саме коронакриза, прискорила й без того стрімкий розвиток електронної торгівлі. Інтернет-магазини стають все більш популярними через швидкість і простоту використання для клієнтів. Експерти прогнозують, що світові роздрібні продажі електронної комерції сягнуть 4,13 трлн дол. 2020 року. Прогноз на поточний рік для України — 4 млрд дол [1]. За іншими даними ринок електронної комерції, (дослідження Офісу ефективного регулювання (BRDO)), в світі зростає зі швидкістю 23-25%. Український ринок e-commerce зростає зі швидкістю понад 30%, займаючи друге місце за темпами в Європі. При цьому подібні темпи можуть зберігатися тривалий час, оскільки частка онлайн-продажів в роздрібній торгівлі в цілому в Україні становить 3,2%, тоді як в середньому в Європі 8,8%, а у Великобританії - 17,8% [2]. За таких тенденцій дедалі яскравіше постають проблеми: законодавство застаріло, ідентифікація компаній відсутня, податки не збираються, а кількість скарг споживачів зростає

Як відомо, під електронною комерцією розуміється процес покупки або продажу товарів або послуг через Інтернет. Електронна комерційна діяльність, така як продаж в Інтернеті, може бути спрямована на споживачів або інші підприємства (бізнес для бізнесу). Але в будь-якому випадку, ідентифікація сторони за договором є найважливішою умовою його укладання і належного виконання.

Відповідні норми передбачені законами України «Про електронну комерцію» [3] і «Про захист прав споживачів»[4]. Так, відповідно до статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії. Але Закон не визначає як саме повинна надаватись така інформація і, якщо ми говоримо про інтернет-магазин, де саме на сайті повинна вона розміщуватись.

Стаття 7 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає той факт, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності і в разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин в сфері електронної комерції до інформації про: повне найменування юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця; місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця; адреса електронної пошти та / або адреса інтернет-магазину. Але проблема полягає в тому, що особа продавця (виконавця, постачальника) товару не завжди збігається з особою власника інтернет-магазину (домена), а отже на нього цей обов’язок не розповсюджується і, відповідно, він не несе ніякої відповідальності за розміщення інформації в недостатньому обсязі. Така позиція закону призводить до того, що власники доменів не вимагають від продавців точного додержання законодавчих норм про належну ідентифікацію продавця.

В свою чергу, відсутність потрібної інформації дає можливість недобросовісним інтернет-магазинах здійснювати наступні порушення прав споживачів:

після оплати не доставляти споживачеві товар;
в разі наявності в товарі істотного недоліку споживачеві не повертати кошти;
здійснювати доставку товару, що не відповідає заявленим характеристикам.

Крім того, відсутність на сайтах інтернет-магазинів вищезгаданої інформації унеможливлює проведення Держпродспоживслужбою повного і об'єктивного розгляду скарг споживачів з проведенням позапланових перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів (не має інформації про продавця означає що нема кого перевіряти). Зазвичай, крім контактних даних, на сайтах інтернет – магазинів більше нічого не вказується і виходить так, що де-факто, споживач стає безправним під час покупки товару неналежної якості.

Статистика тільки підтверджує, що українські споживачі електронної комерції найчастіше не захищені. Так, за даними Держпотребслужби, 65% інтернет-магазинів не вказують дані про суб'єкта підприємницької діяльності. У той же час, регулятор зазначає, що у 70% фігурантів електронної комерції на сайтах відсутні характеристики товарів, а також не вказані країни їх походження. Хоча, Закони «Про захист споживачів» та «Електронної комерції» вимагають бізнес інформувати споживача про найменування юридичної особи, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії, основні характеристики продукції (в тому числі - країні походження), гарантійні зобов'язання, порядок розірвання договору тощо [5]. Правова не визначеність статусу інтернет магазину призводить до того, що дуже важко зрозуміти інтернет-магазин це місце електронної торгівлі (фактично торговий майданчик- маркетплейс) чи це спосіб реалізації свого товару для підприємця. У першому випадку відповідальність буде нести тільки той, хто поставляє товар до магазину, в другому – фізична або юридична особа-підприємець має відповідати за свій продукт.

Наразі частково, ситуацію можна виправити шляхом розміщення на сайті інтернет-магазину договору публічної оферти (приклад сайт магазину «city.com»: https://city.com.ua/working-conditions/). Публічний договір є доступним для будь - якого покупця товарів та споживача послуг на сайті продавця. Договір містить загальні умови купівлі-продажу товарів, робіт, послуг, які є однаковими для всіх покупців та споживачів. Укладання такого договору відбувається шляхом загальнодоступного розміщення публічного договору (оферти) з боку продавця товару (послуг) та погодження на такі умови з боку покупця шляхом вибору товару (послуг) та оплати. Остаточним виконанням умов договору з боку продавця товару (послуги) буде доставка товару або виконання послуги. Першим і основним принципом захисту прав споживача його є належна проінформованість.

Звернемось до шляхів врегулювання цього питання за кордоном. У ЄС, США та Ізраїлі існує правова норма, яка захищає споживачів від шахрайства. Згідно з нею, інтернет-продавці зобов'язані вказувати на своїх сайтах лише ті мобільні телефони, що офіційно зареєстровані оператором на юридичну особу або прив'язані до паспортних даних приватного підприємця. У нас досі нема, як у країнах ЄС, розгалуженої громадянської системи захисту споживачів і реєстру доброчесних продавців. Україна обрала європейську систему захисту споживачів е-комерції, у якій інструменти ефективно діють на рівні «третього сектору». Такі центри незалежні від держави, проте наділені правовими повноваженнями і доступні громадянам ЄС навіть у селах. У США та інших країнах британського права надається перевага інструментам вільного підприємницького саморегулювання й ефективному судовому захисту[6].

Слід зазначити, що у Верховній Раді України вже зареєстровано проект Закону України «Про захист прав споживачів», щодо заходів по детінізації діяльності суб'єктів електронної комерції під номером 6754. Зокрема, цей законопроект пропонує визначити перелік інформації про продукцію та суб’єкта господарювання, яку він повинен надавати при здійсненні електронної торгівлі та відповідальність за відсутність такої інформації. Ще однією важливою новелою законопроекту є те, що передбачається відповідальність суб’єкта господарювання, що надає послуги торговельного електронного майданчику для розміщення товарів для продажу інших суб’єктів господарювання [7].

На підставі вищезазначеного ми приходимо до висновків, що для покращення ступеня реалізації законодавчих норм щодо ідентифікації продавця інтернет- магазину необхідно:

Законодавчо визначити правовий статус інтернет - магазину і розмежувати поняття електронного торгівельного майданчику – маркетплейсу і саме інтернет-магазину як продавця за договором публічної оферти;
Зобов’язати власника домену надавати інформацію про продавця (продавців) за вимогою клієнта, якщо продавець її приховує;
Передбачити відповідальність продавця /власника домену за порушення законодавчих норм щодо розміщення ідентифікуючої інформації.

Список використаної літератури

Сергій Следзь Ідентифікація — ліки від обману. URL:https://zn.ua/ukr/business/identifikatsija-liki-vid-obmanu.html (дата звернення 22.11.2020).
Артур Заёнц, Ирина Гудзь «Серый товар» vs. легальный бизнес. Кто победит на украинском e-commerce рынке? URL: https://delo.ua/business/seryj-tovar-vs-legalnyj-biznes-kto-pobedit-352388/ (дата звернення 22.11.2020).
Закон України «Про електронну комерцію» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 45, ст.410.
ЗАКОН УКРАЇНИ «Про захист прав споживачів» // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 30, ст.379.
Олег Титамир Як захистити права споживачів у сфері е-торгівлі, та самому не стати жертвою шахраїв. URL: https://nv.ua/biz/experts/o-zashchite-prav-potrebiteley-onlayn-kak-predotvratit-moshennichestvo-v-internet-torgovle-sovety-eksperta-50038132.html (дата звернення 22.11.2020).
Олег Титамир Що заважає українській електронній торгівлі стати цивілізованою. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2020/06/22/662046/ (дата звернення 22.11.2020).
Проєкт Закону України “Про захист прав споживачів” (у новій редакції). Офіційний веб сайт Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільского господарства України. URL:https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=9887b998-e65c-4ca0-a96a-d3a44e7307ed&title=ProktZakonuUkrainiproZakhistPravSpozhivachiv-uNoviiRedaktsii- (дата звернення 22.11.2020).