ІТ право: проблеми і перспективи розвитку в Україні (четверта міжнародна щорічна конференція)

Чуб А.В.,

кандидат юридичних наук,

здобувач кафедри адміністративного та господарського права, 

Запорізький національний університет

Швидкий розвиток інформаційного суспільства, прискорена еволюція інформаційних технологій, перехід до дистанційної роботи та розвиток електронної демократії створюють умови за яких органи публічної влади постійно удосконалюють механізм формування управлінських рішень. Однією  із сучасних форм участі громадян у сфері прийняття управлінських рішень є електронна петиція як особлива форма колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування.

Колесніков О. зазначае, що е-петиції виконують декілька функцій. По-перше, вони допомагають винести ту чи іншу проблему на порядок денний. По-друге, петиції дозволяють запропонувати власний варіант вирішення піднятої проблеми, завдяки чому громадяни долучаються до процесу ухвалення рішень. По-третє, петиції пожвавлюють горизонтальну комунікацію між самими громадянами, адже для того, аби зібрати необхідну кількість підписів, ініціатори мають схилити на підтримку петиції інших осіб [3]. Про ефективність петицій свідчить їх використання у більш ніж 70 країнах світу.

Петиція як механізм комунікації влади та суспільства має довгу історію. Термін «петиція» (petitio), уточнює С. Закірова,  з латинської перекладається як пошук, вимога, прохання. В юридичній енциклопедії петиція розтлумачена як колективне письмове звернення громадян з того або іншого питання, яке подається здебільшого главі держави чи іншим органам державної влади та місцевого самоврядування [2].

Дослідження цінностей World Values Survey (2010 – 2014), наголошує Кравченко Т.А., показало, що підписували петицію близько 68 % людей, які живуть у Швеції, 72,6 % – у Швейцарії, 70 % – в Австралії, 60 % – в США і 68,2 % – у Великобританії. В арсеналі демократії петиції, наголошує науковець, є одним із колективних інструментів впливу громадян на процес прийняття рішень. Кравченко Т.А зазначає, що  використовують різні форми петицій до державних органів [5]. За походженням петиції вирізняють індивідуальні та колективні, за способом подання – паперові та електронні. За юридичним характером петиції можуть бути консультативними та імперативними [2].

Електронні петиції Собків Я. М  визначає як доступний та прозорий інструмент, що дозволяє громадськості ініціювати проблемні питання, відкриває можливості залучити широке коло громадян до вирішення проблеми та передбачає оперативний розгляд питання [6, c. 62].

Процес підготовки до введення в Україні практики електронних петицій розпочався у 2009 р., коли Україна, як і інші держави, що є учасниками Ради Європи, отримала Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам з електронної демократії. У документі мова йшла у тому числі і про необхідність запровадження системи електронних петицій як дієвого механізму співпраці влади та суспільства. 2 липня 2015 р. Верховна Рада прийняла зміни до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у якій встановлено, що особливою формою колективного звернення громадян до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та органів місцевого самоврядування є електронна петиція, та доповнила ІІ Розділ Закону ст. 23-1, де регламентовано порядок подання та розгляду електронних петицій.

Наразі громадяни можуть подати е-петиції на офіційних веб-сайтах: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, та органів місцевого самоврядування. А також – через онлайн-платформи: «Єдина система місцевих петицій» (152 громади), Розумне місто (101 громада), веб-сайти об'єднаних громад України (247 громад), Мій Голос (до будь-якого органу влади чи ОМС). Таким чином на сьогодні сервіс е-петицій запровадили більше  500 громад [7]. Запровадження нових інформаційний технологій при поданні петиції створило нову форму участі громадян у прийнятті управлінських рішень не тільки на рівні державних органів, а й органів місцевого самоврядування .

Петиції, зазначає Константинівська А.К., дозволяють привернути увагу влади до проблемних питань у суспільстві, виразити невдоволення щодо прийнятих нормативно-правових актів, адміністративних рішень виконавчої влади або її бездіяння; сформулювати погляди, щодо результатів окремої державної політики [4].

Електронні петиції на місцевому рівні мають перевагу в тому, що вони можуть сприяти організації незалежних громадських ініціатив (громадські слухання, місцеві кампанії з лобіювання тощо) для внесення питань, які турбують громадськість, на порядок денний органів місцевого самоврядування. Електронні петиції до органів місцевого самоврядування, як правило, вимагають нижчий поріг підписів і дозволяють громаді легше донести свою думку. Це, у свою чергу, сприяє жвавій місцевій демократії та активному громадському життю на місцевому рівні [5].

Водночас стверджувати, що електронні петиції є формою прямої демократії не можна. Ми підтримуємо позицію Колесникова О., що петиції дозволяють громадянам безпосередньо долучитися до процесу розробки й ухвалення рішень, проте вони ніде й ніколи не мають обов’язкової сили для тих органів влади, яким адресовані. Тобто, громадяни в цьому випадку жодних рішень не приймають, і останнє слово – завжди за обраними представниками або ж посадовцями. Відтак петиції є швидше формою участі громадян у прийнятті рішень та способом комунікації суспільства і влади в рамках саме представницької моделі демократії [3].

Реалізація Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції» сприяє становленню ефективного діалогу між органами публічної влади  і громадянами. Водночас для підвищення ефективності е-декларацій як форми участі громадян у сфері прийняття управлінських рішень в Україні, на наш погляд, необхідно зменшити кількість голосів необхідну для їх розгляду, а також розширити мережу електронних платформ органів публічної влади та органів місцевого самоврядування.  

Список використаної літератури

1. Електронні петиції в Україні: становлення системи та механізм дії. URL:http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1576:elektronni-petitsiji-v-ukrajini-stanovlennya-sistemi-ta-mekhanizm-iji&catid=8&Itemid=350
2. Закірова С. Електронні петиції в Україні: досягнення і проблеми дворічного досвіду.URL: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2992:elektronni-petitsiji-v-ukrajini-dosyagnennya-i-problemi-dvorichnogodosvidu&catid=8&Itemid=350
3. Колесников О. Е-петиції у системі місцевої демократії: досвід обласних центрів України. URL: https://samoorg.com.ua/wp-content/uploads/2017/02/Petitsiyi_gotov-1.pdf
4. Константинівська А. К.  Електронна петиція як ефективний інструмент політичної участі громадян. Epistemological studies in philosophy, social and political science. 2018. Vol. 1, Iss. 1-2. С. 89-95. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/epstphsps_2018_1_1-2_11
5. Кравченко Т.А. Інноваційні інструменти реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядування в Україні. Публічне адміністрування: теорія та практика. 2015. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Patp_2015_2_22
6. Собків Я. М. Електронна петиція як одне з інформаційних прав людини і громадянина. Право і суспільство. №6. 2015. C. 61-66.
7. Хуткий Д. Е-петиції в Україні: формування народного порядку денного. Аналітична записка. Київ. 2017. URL: http://www.fulbrightcircle.org.ua/wp-content/uploads/2017/12/Dmytro_Khutkyy_E-petitions.pdf